ДЕНЬ ЗАПОВІДНИКІВ І НАЦІОНАЛЬНИХ ПАРКІВ

11 січня – День заповідників і національних парків

День заповідників і національних парків у світі почали вперше відзначати в 1997 році з ініціативи Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи.

Перший заповідник на території сучасної України був створений у 1886 році українським природознавцем Володимиром Дідушицьким. Це, до речі, був і перший заповідник в Європі, який являв собою природний резерват площею 22,4 га поблизу с. Пеняки (нині Бродівський район Львівської області) та одержав назву «Пам’ятка Пеняцька».

Найдавнішим видом заповідання на території України є сакральне, в основі якого – поклонiння святим мiсцям та таїнствам природи. При цьому дика природа визнається священною, їй поклоняються та захищають через її зв’язок з Божеством. Сакральне заповiдання здiйснюється без втручання державних iнституцiй. Залишки такої народної охорони природи трапляються на територiї України й донинi у виглядi святих джерел, дерев та скель (валунiв), у Захiднiй Українi та в Криму – у виглядi священних гiр, печер i гаїв. Ресурсний пiдхiд також є одним з найважливіших напрямiв заповiдання, але він почав розвиватися трохи пiзнiше. Вiдповiдно до нього дику природу розглядають винятково як засiб для досягнення людиною власних цiлей, а прiоритетними визнають господарськi цiнностi природи, наприклад, вiдтворення мисливських видiв тварин для полювання, вирощування лiсу для одержання максимальної продукцiї. Такий вид заповiдання був поширений у часи Київської Русi й пiзнiше. Ресурсний пiдхiд у заповiданнi мав один з пiкiв свого розвитку на територiї України у 50–60-х роках 20 століття у зв’язку з масовою органiзацiєю мисливських i рибогосподарських заказникiв.

Сучасний вид заповiдання для збереження залишкiв природи (окремих природних комплексiв чи їхніх частин), який уже можна назвати класичним, почав формуватися з кiнця 20-х років 20 столiття (створювалися першi заповідники та пам’ятки природи) i набуває значного розвитку з 80-х років з організацією різних типів заказників і національних природних парків.

Класичне заповiдання сформувалося на противагу iндустрiалiзацiї держави, коли зi стрiмким розвитком сiльськогосподарської технiки та технологiй відбувалося швидке розширення площi орних земель, мiста перетворювалися на великi технополiси. Вченi побачили загрозу всiй природi, яка є основою життя, тому, знищуючи її, ми втрачаємо сам базис iснування людини.

У 1992 році вперше була сформована чiтка правова база заповiдання у виглядi Закону України «Про природно-заповiдний фонд України». У преамбулi Закону записано: «Природно-заповiдний фонд становлять дiлянки сушi i водного простору, природнi комплекси та об’єкти яких мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреацiйну та iншу цiннiсть i видiленi з метою збереження природної рiзноманiтностi ландшафтiв, генофонду тваринного i рослинного свiту, пiдтримання загального екологiчного балансу та забезпечення фонового монiторингу навколишнього природного середовища». Велике значення для розвитку заповiдної справи в Українi мала пiдготовка двох видань Червоної книги України, статус якої у 2002 роцi пiдвищено до рiвня Закону України «Про Червону книгу України». Відповідно до Закону види рослин і тварин, занесенi до цiєї книги, рослиннi угруповання Зеленої книги України, а також види рослин i тварин i типи природних середовищ з Червоних перелiкiв чинних для України мiжнародних конвенцiй визнано прiоритетами під час заповiдання та здiйснення природоохоронної дiяльностi у межах ПЗФ.

Спеціально уповноваженим органом державного управління в галузі організації, охорони та використання природно-заповідного фонду є Міністерство екології та природних ресурсів України.

1 грудня 2008 року Президент України видав Указ № 1129/2008 «Про розширення мережі та територій національних природних парків та інших природно-заповідних об’єктів». У 2009 році було значно розширено межi територiй і створено нові нацiональні природні парки та iнші природно-заповiдні об’єкти. 18 серпня 2009 року Президент України підписав Указ «Про день працівника природно-заповідної справи», який щороку відзначають 7 липня.

заповідник