Літо – це найулюбленіша пора року для багатьох людей, які відправляються в паркову зону, в ліс збирати ягоди або просто на дачу для відпочинку, нових вражень та оздоровлення. Відпочиваючи та контактуючи з дикою природою, треба знати та розуміти, як себе поводити, щоб нікому не зашкодити та, якщо це, звісно, буде потрібно, навіть допомогти. З кінця весни і до середини літа можна натрапити на дитинчат диких звірів, які, на ваш погляд, «самотні» та «кинуті», та пташенят, що опинились поза гніздом, але самі ще не літають.
Як правильно поводити себе в такій ситуації? Ми всі добре знаємо, що не можна залишати сміття, розпалювати багаття. Але що ж робити, коли ми зустрічаємо маленьких представників дикої фауни? Екокультура сучасної людини – це не тільки про «не смітити», а це ще й свідомі та обдумані норми поведінки, здатність приймати правильні рішення. Та для цього потрібні певні знання, якими ми з вами з радістю поділимось.
Перш за все, зустрівши «покинуте» пташеня, не торкайтесь його! Обережно його огляньте, якщо воно не поранене, має здоровий вигляд, добре оперене, то залиште його там, де знайшли. Батьки продовжують про нього піклуватись, навіть, якщо воно не в гнізді та, скоріш за все, вони за вами спостерігають, та чекають, коли ви вже підете геть. Але буває й так, що за якихось причин на землі опиняються пташенята гніздового типу, ще голі, без пір’я та сліпі. От саме їм й потрібна допомога. Якщо гніздо десь не дуже високо, то можна спробувати покласти маля туди, але ж, якщо це не вдасться, то пташеняті потрібне штучне вигодовування. Тоді вам потрібна консультація спеціаліста-орнітолога, багато вільного часу та терпіння.
А якщо ви побачили маленького зайченя, лисеня чи оленятко або їжачка, і у вас з’явилося бажання забрати маленьке пухнасте створіння додому, то закликаємо вас цього не робити! Часто тваринка тільки здається безпорадною та самотньою, навіть може не лякатися вас та підпустити дуже близько, адже дитинча ще не розуміє, що добре, а що погане, воно довірливе, тільки пізнає світ. Малеча доволі довго може перебувати сама (декілька діб), доки її батьки полюють. Або буває й так, що батьки десь недалеко і спостерігають за ситуацією, але бояться підійти до власних дітей та з нетерпінням чекають, коли ви підете геть. Якщо ви бачите, що пухнастик не поранений, не виснажений, то йому не потрібно допомагати, не потрібно тягти його додому в якості домашньої іграшки, також не треба нести його до зоопарку, якщо такий є в вашому місті. З ним буде все гаразд і без вас! Навпаки, вилучивши дитинча з його рідної домівки Природи, ви назавжди позбавити його радощів того життя, на яке воно по праву заслуговує. Чому так? Та тому, що той досвід виживання в дикій природі йому можуть дати тільки батьки. Ви не зможете, погравшись, повернути його назад до лісу, воно там просто вже не виживе. Не треба «причиняти» добро, там де це не потрібно.
У природній розвиток дикої природи слід втручатися настільки рідко, як тільки це можливо. Як було сказано вище, батьки дитинчат часто поруч. Окрім цього, пташенята в деякій мірі самі, щоб не розгубитися, писклявим голосом завжди про себе нагадують батькам, саме тому можна подумати, що це вони кличуть на допомогу. Ці крики є природніми, оскільки саме на них прилітають дорослі птахи, щоб погодувати виводок.
А от при знахідці пораненої чи виснаженої тварини, потрібно діяти по іншому. Ви маєте право звернутись до реабілітаційних центрів, зоологічних парків, найближчих до вашого місцезнаходження, ветеринарних клінік, оскільки такі тварини потребують професійної допомоги. При транспортуванні дитинчат до закладів надання допомоги, потрібно захистити себе від контакту з твариною.
Ми сподіваємось, що надана інформація була корисною. Живіть в гармонії з собою та з дикою природою, та вона обов’язково нам всім за це віддячить!
