110 РОКІВ БЕЗ ВИХІДНИХ

       Миколаївський зоопарк був заснований міським головою Миколою Павловичем Леонтовичем. Як сам він пише в звіті Миколаївського окружного виконавчого комітету за 1923 рік, Держакваріум заснований 26 квітня 1901 року. До революції Акваріум був його приватною колекцією і розміщувався в будинку міського голови. Вже в дореволюційний час колекція Леонтовича була широко відома в Росії і Європі.

      Акваріум був обладнаний за останнім словом техніки того часу: мав електричні компресори, підігрівачі. Риби були розміщені в 75 акваріумах. Обсяг деяких з них доходив до 3000 л. Колекція налічувала близько 50 видів риб і земноводних, понад 1000 екземплярів. М.П. Леонтович постійно публікував статті з акваріумістики, був активним членом товариства любителів природи Миколаєва. Подібних колекцій у всій Європі було тільки сім. У 1918 році колекція Леонтовича була націоналізована, а він сам був призначений першим директором Держакваріуму. У цьому ж році Микола Павлович був перший раз заарештований. Після його арешту колекція стала гинути, так як керував нею червоноармієць. На захист Леонтовича виступив А.В. Луначарський, і за його клопотанням Микола Павлович був звільнений.

      З великими втратами Акваріум пережив громадянську війну. І 25 червня 1922 року відбулося друге урочисте відкриття Миколаївського Держакваріума. Того року його відвідало близько 40 тисяч осіб.

       Відвідування було безкоштовним. До 1923 року Миколаївський Держакваріум був на утриманні місцевої наросвіти, потім був переведений на держбюджет, а з березня 1934 року - на бюджет міста. У 1925 році при Акваріумі був відкритий зоологічний відділ, і він став іменуватися Акваріум-Зоосад. З Асканії-Нова були привезені бізони, верблюди, яки, олені, муфлони, страуси. Спеціально для зоосаду були придбані ведмеді, вовки, лисиці, мавпи. Територія була збільшена до 0,75 га. Побудовано вольєри для копитних тварин, клітки хижаків, був розбитий парк. Ось що писав у 1927 році Альманах «Уся Миколаївщина»: «Миколаївський акваріум є пам'яткою не тільки Миколаєва, а й єдиним в Союзі Радянських республік. Після Неапольського і Монакського він є третім в Європі за багатством експонатів і тому представляє великий інтерес. 

Зараз акваріум налічує до трьох тисяч експонатів і ділиться на ряд відділів. Тут відвідувач знаходить дивні види лабіринтових риб: гурамі, макроподи, екзотичні вуалехвости, живородки, землеводні аксолотлі та інші. Тут зібрані представники морських і річкових вод всієї земної кулі. Вся різноманітна творчість природи тут - в акваріумі - видно наочно. Від крихітної рибки буквально зі шпилькову голівку до величезної японської саламандри, від африканських гуппі до риби - кулі з Ост-Індії...

 Багато в акваріумі рідкісних рослин. Тут зібрані увірандри, японські водяні лілії, бамбук, валіснерії та ін. Зоологічний сад містить велику колекцію птахів - від мініатюрних колібрі до величезних орлів, групу папуг, какаду, журавлів... Є колекція мавп різних порід... крокодили, вовки, ведмеді, лисиці, бики, удави, зубри, олені та інші тварини. Тут, окрім того, зібрана вся фауна Миколаєвщини. Відвідують його як поодинці, так і екскурсіями у великій кількості».

У 1928 році штат зоосаду складався з 9 чоловік. М.П. Леонтович, його сім'я і деякі співробітники жили на території зоопарку. У 1934 році почалися нічим не обгрунтовані репресії М.П. Леонтовича і його сім'ї. У березні директором зоосаду призначається І.А. Распопов, колишній завідувач Пайовим відділом Робкопу на видачу продуктових і хлібних карток, а Леонтович переводиться на посаду старшого наукового працівника і консультанта. 24 квітня 1935 року Леонтовича з сім'єю протягом 24-х годин виганяють з його власного будинку.

Ось що він пише в своєму листі до Комітету Радянського Контролю 14 травня 1935 року:

    «...Я не прошу відновлення роботи в Акваріумі, який я організував і якому присвятив життя своє, працюючи з любов'ю, ентузіазмом не на страх, а за совість! Все одно при цьому стані речей я не міг би принести користь, але я прошу про одне комісію Радянського контролю: змінити формулювання мого звільнення «як чужорідний елемент» образливе, несправедливе та неприпустиме! Я бажаю і далі чесно і віддано працювати по моїй спеціальності на користь соціалістичної держави і пролетарських мас...»

 Через кілька місяців за сфабрикованим звинуваченням 5 років в'язниці отримує його старший син Олександр. Микола Павлович змушений влаштуватися старшим касиром на ТЕЦ, що будувалася в місті. Пропрацювавши на ТЕЦ до 1937 року, 28 липня він був заарештований за диким звинуваченням у зв'язках з контрреволюційно налаштованою інтелігенцією та участі у військово-офіцерській організації. За сімейною легендою М.П. Леонтович помер в Тамбовській в'язниці в 1940 році. Однак, ці дані нічим не підтверджуються, в Тамбові його ніколи не було. Дата і місце смерті Леонтовича достеменно не відомі. 

  Пройшли роки, і ім'я Миколи Павловича Леонтовича - міського голови і засновника зоопарку місто успішно забуло. Більше 20 років знадобилося Володимиру Топчому, щоб повернути це ім'я нащадкам. Про це розповідається в книзі «Мій Леонтович», що видана в 2006 році видавництвом «Можливості Кіммерії». Трагічна доля Леонтовича вразила драматурга Миколу Троянова, який написав драму «Сніданок у міського голови».

 4 грудня 1935 року в Акваріум-Зоосад на посаду наукового працівника приходить Федір Григорович Нічиков, який закінчив Одеський інститут профосвіти та аспірантуру Одеського Державного науково-біологічного інституту. А 13 грудня він записує в книзі наказів червоним чорнилом:

                                                                                               «НАКАЗ №24                                                                                                       

   § 1 

13 грудня 1935 року на підставі наказу Миннаросвіти за №233, директор Аквариума т. Распопов як неупоравшийся з посадою директора звільняється

§ 2

Директором Аквариума призначається ст.. науковий робітник т.Ничик. Підстава: наказ наросвіти №233-131»

Але недовго він виконував обов'язки директора. Вже 16 січня 1936 року директором зоосаду призначається Тихон Олексійович Ребенок.

З приходом до Зоосаду Нічикова робота була поставлена на наукову основу: стали проводитися лекції, екскурсії, консультації. У 1937 році він засновує гурток юних біологів, один з перших гуртків юннатського руху в країні. Гуртківці брали участь в республіканських семінарах у Києві. У 1940 році вони представили дві роботи: «Нова порода кавових кроликів» і «Риби річок Південного Бугу та Інгулу».

  Акваріум-Зоосад стає широко відомим у країні, і його показують найпочеснішим міським гостям. 27 грудня 1940 року Зоосад відвідали Любов Орлова і Григорій Александров і залишили вдячну запис у книзі відгуків.

 Станом на 1 січня 1941 року Акваріум-Зоосад налічував 135 видів тварин: ссавців 27 видів, птахів 37, плазунів 8, риб 62...

 12 серпня 1941 року (за 4 дні до окупації) виконання обов'язків директора Акваріума-Зоосаду знову покладається на Ф.Г. Нічикова наказом № 37 по Миколаївському Обл. ОНО від 12.08.41 р. Що сталося з директором Т.О. Ребенком, куди він зник і де був всі роки окупації невідомо.

 16 серпня 1941 року в місто увійшли німецько-фашистські війська. Зоопарк не був евакуйований. Але не залишили тварин директор, його дружина Людмила Юхимівна, троє робітників і 4 юнната. У перші дні окупації тварин годували запасами зі складу, але вони скоро скінчилися. Водопровід не працював, не було електрики. Воду в зоосад возили бочкою з Інгулу. Багато акваріумної риби без аерації загинуло. Найбільш важко було годувати хижаків. Л.Ю. Нічикова і робоча В.І. Бевзюк шукали по місту трупи коней, убитих під час бомбардування, зрізали м'ясо і носили звірам.

 Не минуло й місяця окупації, розповідала Людмила Юхимівна, як Федора Григоровича викликали в німецьку комендатуру до коменданта міста. У зоосаді вирішили, що він звідти вже не повернеться. Однак, через кілька годин Нічиков повернувся і терміново став готувати документи про потребу зоосаду в кормах для тварин та зарплати співробітникам. 

У вересні 1942 року в зоосаді працювало 24 людини з місячним фондом зарплати 8505 крб. Усі роки окупації зоосад був відкритий для відвідувачів. У музеї зоопарку зберігаються справжні вхідні квитки того часу, надруковані українською та німецькою мовами, вартістю 50 коп. і 1 крб.

 Також у музеї є книга відгуків відвідувачів з 1937 по 1952 роки. На жаль, три листа періоду війни з неї вилучені. Під час відступу фашисти застрелили ведмедів і левів. Ось що пише в своїх спогадах Л.Ю. Нічикова: «...Деяких тварин нам вдалося заховати в підвальному приміщенні і замаскувати вхід. На територію зоопарку сипалися осколки від вибухів на заводі, лунав гул від бомбардування. У хвіртку раз у раз стукали німці й поліцаї. Німці пропонували нам йти, тому що збиралися замінувати зоопарк. На щастя, зоопарк не замінували, ми залишалися на своєму посту. Ще важче стало поїти і годувати тварин. По місту роз'їжджала німецька машина, і в рупор російською мовою оголошували, що якщо чоловіки, що сховалися, не з'являться о певній годині, то вони будуть знайдені і на місці розстріляні, і їх сім'ї також. У цей час директор Нічиков з трьома робочими ховався на горищі над левами. Після цього оголошення я їх перевела в підвал і замаскувала в ніші старими клітками. Три дні вони просиділи в такому положенні. 28 березня на світанку я побачила у вікно наших солдатів. Моїй радості не було меж. Всі ми плакали від щастя і обіймали стомлених і запилених солдат...»

 У книзі відгуків на другий день після звільнення міста 29 березня 1944 року з'явивя перший запис: «У звільненому Миколаєві вперше нам довелося відвідати Миколаївський Акваріум-Зоосад. Першою зайшла військова частина № 251. Безліч знищено німецькими загарбниками. Залишилися одні порожні клітки. Збереглися крокодили, золоті рибки, павичі і ще ряд тварин, що звичайно нас і цим задовольнило, маючи на увазі руйнування. В акваріумах застигла вода. Золоті риби плавають під льодом.

 Від Н-ської частини командир взводу Чучков».

 Після звільнення міста зоосаду було встановлено штатний розпис 17 осіб, а фактично працювало 13. Незабаром після звільнення в зоосад на посаду директора повертається Т.О. Ребенок і працює до зняття з займаної посади 02.12.44 р. На його запит в Управління по заповідниках при РНК УРСР була отримана відповідь за № 10 від 10 липня 1944р. «...Положення Вашого саду Управління знаходить при поточних умовах задовільним, так як навіть в таких великих у минулому зоопарках, як Київський і Харківський, не залишилося після німецької окупації тієї кількості експонатів, яке Ви вказуєте по Вашому зоосаду і ці зоопарки по суті не функціонують.

 Для поповнення експонатів зоосаду в першу чергу необхідно використовувати вилов тварин місцевої фауни. З цього питання Вам слід домовитися з місцевими мисливськими організаціями. У разі потреби Вам буде надано сприяння Управління.

 Крім цього Управлінням зараз з'ясовуються можливості отримання тварин з інших зоопарків СРСР...».

 20 грудня 1944 року Ф.Г. Нічиков у черговий раз призначається директором і пише лист в Управління по Заповідниках і Зоопарках при РНК УРСР за № 0260:

 «На Ваше ставлення від 15 листопада 1944р за №3 / 10 Миколаївський Держ. Акваріум-Зоосад посилає Вам заявку на зерно-продукти і продукти для тварин на 1 квартал 1944 р., список тварин і добові норми кожній тварині.

 Ваш лист ми отримали з великим запізненням, Фонди спущені на IV квартал 1944 р. теж отримані тільки в грудні, тому ми їх ще не отримали і Облторг взагалі вже відмовляється їх видавати. Терпимо велику нужду в грубих кормах. Просимо занарядити нам хоча б 60 кв. м. віконного скла для скління акваріума других рам.

 Штатний розклад скорочено до мінімуму. У штаті немає прибиральниці, опалювача і наукового співробітника. Зараз директор і науковий співробітник в одній особі. Це вірно, що директор повинен бути фахівцем, а не так як було в нашому Зоосаді досі. Але важко бути директором і науковим співробітником, коли немає секретаря, прибиральниці, опалювача і заготівельника.

Коней ми ще не отримали і важко отримати. Без транспорту неможливо існувати і нікуди рушити. На ринку за готівковий розрахунок не можна купувати. Грубі корми, сіно, солома коштують дуже дорого, наприклад, гарба сіна коштує на ринку 7000 рублів. Такі гроші платити ніхто не дозволить, та й Держбанк готівкою таку суму не видасть».

І тим не менше, гроші місто знайшло, і зоосад відновлювався. Були відремонтовані клітки хижих тварин, побудовано приміщення для дрібних хижаків, басейн для водоплавних птахів. У 1948 році Акваріум-Зоосад був перейменований у Миколаївський зоопарк.

У цей час він перебував у підпорядкуванні облвиконкому, відділу культосвітроботи і фінансувався обласним бюджетом.

У 50-ті роки колекція зоопарку була значно збільшена. У ній з'явилися пуми, сніговий барс, білі ведмеді, плямиста гієна, гімалайський ведмідь. У 1955 році привезли індійську слониху Мері, яка, за розповідями старожилів, була подарована М. С. Хрущову прем'єр-міністром Індії Джавахарлал Неру. У ті роки в зоопарку інтенсивно велися роботи по гібридизації диких і домашніх тварин. Були отримані зубробізони, дінговолкоовчарки, ослопоні, зебуякі, гібриди великої рогатої худоби, овець, свиней, яких реалізовували в інші зоопарки, в радгоспи, колгоспи. З сучасних позицій ці роботи здаються наївними, але в той час вони вважалися значними, оскільки питаннями гібридизації займалися солідні наукові інститути.

Щорічно в зоопарку отримували потомство від левів, бурих ведмедів, вовків, диких кабанів, фазанів. З 1949 по 1957 рік у зоопарку народилося більше 30 левенят і 30 бурих ведмежат. Велику роботу по штучному вирощуванню молодняка проводила зоотехнік Людмила Юхимівна Нічикова. Її методика штучного вигодовування левенят була однією з перших в Радянському Союзі. Левеня Демон, вирощений нею, був переданий в атракціон Ірини Бугримової. І коли через кілька років дресирувальниця приїхала на гастролі до Миколаєва, вона запросила Людмилу Юхимівну в цирк. Удвох вони зайшли на манеж до Демона, і лев впізнав свою виховательку.

У 60-ті роки колекція тварин налічувала понад 200 видів близько 2000 екземплярів. Загальна площа приміщень для тварин становила всього лише 1267 кв. м. У гуртку юннатів займалося 50 осіб, заняття проходили два рази на тиждень.

Весь зоопарк можна було обійти за півгодини.

Територія була чиста і доглянута, але час брав своє. Практично всі споруди морально застаріли і потребували капітального ремонту. Зоопарк знаходився в самому центрі міста, і для розширення території не було ніякої можливості. До кінця 60-х років в колекції налічувалося вже 213 видів. Скупченість тварин на площі 7417кв. м. була дуже велика.

21 червня 1967 р. Ф.Г. Нічиков йде на пенсію. Діяльність цієї людини для зоопарку настільки ж важлива, як і діяльність Н.П. Леонтовича. Саме їм підготовлено грунт для будівництва нового зоопарку. Йому на зміну приходить Олексій Якимович Явоненко.

19 березня 1968 року Виконком Миколаївської міської ради депутатів трудящих приймає рішення № 408 «Про відведення земельної ділянки Миколаївському зоопарку під будівництво зоопарку за рахунок території парку Ленінського району» площею 10 га. Надалі ця площа була збільшена до 19 га. Планування території, створення проектів будівель і споруд було доручено головному інженеру проекту філії інституту Укрколгосппроект Володимиру Михайловичу Синєбабкіну. Технічні завдання для проекту писали співробітники зоопарку А.Д. Гимбіль, Т.Д. Грушенко. Як зразок бралися кращі зоопарки СРСР: Київський, Московський, Калінінградський. На жаль, ні зоопарківці, ні проектувальники не змогли відвідати зоопарки Європи. Це допомогло б уникнути багатьох помилок.

У 1970 році почалося будівництво на новій території. Грошей, як завжди, не вистачало, і будівництво велося вкрай мляво. У деяких міських керівників виникла думка, що зоопарк простіше закрити. У цей час на допомогу зоопарку прийшли двоє людей: перший секретар обкому партії Володимир Олександрович Васляєв і голова міськвиконкому Іван Максимович Канаєв. У 1971 році на території майбутнього зоопарку вони зібрали всіх керівників найбільших будівельних і промислових підприємств міста. Васляєв задав одне питання: «Чи потрібен місту зоопарк чи ні? Обком партії вважає, що потрібен. Є інші думки?» Голоси ніхто не подав. «Ну, якщо інших думок немає, зоопарк будемо будувати всі разом», - заключив він.

З цього часу зоопарк почали будувати методом народного будівництва. Понад 100 організацій міста і області вели будівництво. Основним рушієм його був І.М. Канаєв. Щотижня на території зоопарку він проводив планерки з будівельниками і співробітниками зоопарку, строго питаючи зі всіх.

У 1978 році на площі перед зоопарком була встановлена ??скульптура «Мауглі і Багіра», що стала нашою емблемою (автор Інна Макушина).

По мірі будівництва вольєрів почалося «велике переселення звірів» і урізання старої території. На місці старого зоопарку забивалися палі - будувався новий облвиконком. Першими на нову територію 11 травня 1977 року переїхали мавпи. Старий зоопарк припиняв своє існування. 17 травня цього ж року на 81 році помер Федір Григорович Нічиков.

20 вересня 1977 року в новому слоновнику влаштувався індійський слон Карат, який прибув з Київського зоопарку. Народився він в Московському зоопарку в 1952 році, і це був перший слон, народжений в СРСР.

Для того щоб перевезти ведмедів, їх довелося знерухомити. 30 листопада їх поселили у тимчасові клітки, так як ведмежатник ще не був побудований. Це було перше знерухомлення в історії зоопарку.

21 березня 1978 року переселилися великі кішки. І останніми на нову територію 29, 30 березня були перевезені старожили зоопарку слониха Мері і американський алігатор Вася. Старий зоопарк перестав існувати. І тільки чотири величезних дерева залишилися від нього. Вони - німі свідки минулого - ще пам'ятають Леонтовича і Нічикова.

Із завершенням переведення тварин директора Олексія Якимовича Явоненко змінює Олексій Андрійович Тарасов, який на цій посаді пропрацював до грудня 1979 року.

У червні 1979 року в зоопарку відбулася Всесоюзна нарада-семінар директорів зоопарків СРСР, в якому взяли участь понад 30 фахівців із зоопарків країни. Нашим колегам сподобалося побачене. Це був найкращий зоопарк СРСР того часу. У грудні 1978 року директором зоопарку призначається молодий інженер-будівельник Леонід Антонович Цуканов, але І.М. Канаєв в 1982 році йде з поста голови міськвиконкому, і будівництво зоопарку зупиняється. Була завершена перша черга будівництва. У нас були далекосяжні плани: будівництво акваріуму, тераріуму, жирафнику, ведмежатнику, літніх вольєрів «Острова звірів». Але їм не судилося збутися.

На кінець сімдесятих - початок вісімдесятих доводиться чергова зміна поколінь фахівців. Ідуть на пенсію Л.В. Молчан, зав. відділом копитних тварин, Т.Д. Грушенко, заст. директора з зооветчастини, Л.Ф. Дугіна, зав. науково-просвітнім відділом, Л.Н. Галушко, зав. відділом птахів. Не можна не згадати В.Г. Слюсаренко, Г.П. Петрову, Н.Ф. Шевчук, В.Л. Філіпчук, Е.Ф. Максимову. Ці люди віддали багато років свого життя зоопарку і тваринам.

Після переведення тварин дуже важливо було облаштувати їх нові оселі для того, щоб вони відчували себе комфортно: заповнити вольєри гротами, схованками, стовбурами дерев для лазіння і т. д. Гостро стояло питання формування колекції тварин. З'явилося поняття зоотехнічного декорування вольєрів, збагачення середовища. Необхідно було також займатися парком, так як після будівельних робіт мало що залишилося від тих акацій, які росли тут раніше. За розробленим Зеленбудом проектом була закладена основа парку. З року в рік співробітники зоопарку висаджували дерева, чагарники, квіти.

За результатами роботи зоопарк першим серед зоопарків України в 1993 році був прийнятий до Європейської Асоціації Зоопарків і Акваріумів (ЄАЗА). Неодноразово роботи наших фахівців і юннатів публікувалися в різних виданнях. У 1991 році до 90-річчя було видано збірник статей Миколаївського зоопарку.

Прапор Миколаївського зоопарку

Наближалося століття зоопарку.

Рішенням міськвиконкому ювілейний 2001 рік був оголошений у місті Роком зоопарку. 13 січня 2001 року урочисто було піднято прапор зоопарку - перший серед зоопарків колишнього СРСР. Ця подія символічно стала підтвердженням впевненості колективу в майбутньому.

З 7 по 10 вересня 2001 року в зоопарку була проведена Міжнародна науково-практична конференція. Її назвою і основною темою стало гасло зоопарку «Тільки нашими спільними зусиллями ми збережемо світ диких тварин». У конференції взяли участь понад 60-и осіб з 29 зоопарків 10 країн. Європейську Асоціацію Зоопарків і Акваріумів представляв виконавчий директор Кун Броувер (Амстердам, Голландія).

До ювілею зоопарку були випущені збірник статей конференції, буклет, картоплан, значок, настільна медаль. Національним банком України викарбувана ювілейна монета номіналом 2 гривні «100 років Миколаївському зоопарку». Укрпошта випустила тираж ювілейних конвертів з маркою. У дні конференції проходило їх гашення.

Ювілейним урочистостям передувала велика підготовча робота. Оргкомітет очолив міський голова Володимир Дмитрович Чайка. Була повністю реконструйована площа перед зоопарком (архітектори О.П. і В.П. Попови, виконавець робіт «Гліноземпромбуд», директор В.А. Кондратюк). Художником Володимиром Пахомовим були викувані і встановлені нові ворота.

9 вересня 2001 року відбулося урочисте відкриття нової площі та пам'ятника засновнику зоопарку М.П. Леонтовичу. Автори пам'ятника Інна, Юрій, Віктор Макушини. Споруджений пам'ятник на особисті кошти співробітників банку «Аваль» на чолі з директором С.В. Прудким.

Пам'ятник був відкритий міським головою В.Д. Чайкою і онукою засновника В.О. Поповою-Леонтович, а освячений Архієпископом Вознесенським і Миколаївським Преосвященнішим Владикою Питиримом.

У цей же день було урочисто відкрито літні вольєри для левів і тигрів, добудовані «Гліноземпромбудом». Великі кішки цієї події чекали 20 років.

У травні 2002 року, після 23 років роботи, на заслужений відпочинок йде шостий за сторіччя директор зоопарку Л.А. Цуканов.

У жовтні 2002 року розпорядженням міського голови В.Д. Чайки директором зоопарку призначається Володимир Миколайович Топчий. Він прийшов у зоопарк у 1965 році в гурток юннатів. З 1978 року працював екскурсоводом, науковим співробітником, зав. відділами приматів і хижих тварин, заст. директора зоопарку з зооветчастини.

Минуло вже майже тридцять років з того часу, як був побудований зоопарк на новій території. Багато будинків і вольєрів за ці роки морально і фізично застаріли. Багато в чому змінилися вимоги до умов утримання тварин. Треба було робити ремонти службових приміщень для співробітників. Словом, розробка і впровадження в життя нової концепції нового зоопарку. Колектив приступив до цієї роботи. У період з 2002 по 2010 роки проведені ремонти і реконструкції побутових приміщень у всіх відділах. Обладнаний готель для колег, які приїжджають з інших зоопарків, побудовано нове велике кафе «Барліг» (2003р.). Капітально відремонтовані кормоцех, ставки, адміністративний і побутовий корпуси, офіс відділу науки і просвіти, ведеться ремонт ветлікарні. Переведені на автономне опалення відділ псових (2007р.), ведмежатник (2010р.) та кенгурятник (2009р.)

У 2010 році закінчено роботи по переведенню зоопарку на енергозберігаюче освітлення в нічний час. Були відремонтовані і відкриті нові експозиції для тварин. В акватераріумі за сприяння Ю.Г. Овчиннікова, гендиректора глиноземного заводу, була створена нова експозиція для 55-річного американського алігатора Васі (2003 р.). Сьогодні це найстаріша тварина в зоопарках України. Поруч з крокодилом експонується 6-ми метровий сітчастий пітон - найбільша змія в європейських зоопарках. Експозиція тераріуму в 2008 році була переведена в нові сучасні модулі, що дозволило значно збільшити кількість змій, ящірок і безхребетних.

У відділі орнітології побудовані вольєри для куликів, папуг (2003р.), журавлів (2008р.), критий орнітарій площею 900 кв. метрів для дрохв, рогатих воронів та інших птахів (2009р.). Відкрито нову експозицію з теплим приміщенням для фламінго (2009р.). Багато років в зоопарку не було найбільших птахів світу - африканських страусів. Тому в 2007 році був побудований шматочок Африки з африканською хатиною і великим вольєром, в якому розмістилася родина цих гігантських птахів, - «Страусине подвір'я».

У відділі приматів, у внутрішньому приміщенні, замість решіток у вольєрах у мавп встановлено броньоване скло, виконаний ремонт оглядового залу (2005р.). Літні вольєри значно збільшені, також встановлено скло (2007р.). Для шимпанзе побудований великий вольєр, обладнаний конструкціями для лазіння (2004р.). Два нових зовнішніх вольєра отримали і пустунки.

Не залишилися без обновок і тварини відділу хижих. Побудовано чотири великих вольєра для носух, скунсів і очеретяних котів (2008р.). Обзавелися пристойним вигульним майданчиком дикобрази (2003р.). Дуже вдалим вийшов комплекс для середніх хижих тварин - просторі вольєри з басейнами для видр, росомахи, рисі, єнотів-полоскунів (2010р.). Загальна площа комплексу складає 450 кв. м. У результаті обміну з зоопарком Кіріят-Моцкин, Ізраїль, ми отримали кумедних сурікат. Спеціально для них в 2009 році була побудована експозиція «Маєток сурікат».

Не можна уявити сучасне утримання і розведення тварин без годування їх «живим кормом» - щурами, мишами, морськими свинками та кроликами. У зоопарку є відділ віварій, який вирішує ці проблеми. Однак, приміщення цього відділу давно вимагало серйозного ремонту. І ці роботи були виконані, що дозволило значно збільшити отримання поголів'я «живого корму».

Найбільший відділ зоопарку - копитно-хоботний. Він містить найбільших тварин зоопарку і природньо там існує більша кількість проблем. Потрібно постійно ремонтувати огорожі, фарбувати їх. У 2003 році були виконані роботи з реконструкції зимового приміщення для слонів і бегемотів. Облицьовані пісковиком стіни, облаштовані підлоги з підігрівом. Оглядовий зал відділений від відвідувачів металопластиковими вітражами (2007р.), що дозволило зберігати тепло і регулювати клімат у вольєрах. У 2008 році реконструйований і літній вольєр для слонів. Перед отриманням рудих кенгуру з Польщі ми реконструювали літні загони, збільшивши їх площу.

У багатьох зоопарках світу існують експозиції, оформлені у вигляді сільських подвір'їв. Таку експозицію ми створили в 2004 році. Назвали її «Дідова хата». Тут за тином стоїть криниця, типова южноукраїнська хата з прісьбою, віз, жорна, молотила і інші автентичні знаряддя праці минулого століття. По подвір'ю гуляють кури, гуси, індики, коза, кішки, у будці собака і за тином вівці. До цих тварин можна доторкнутися і погодувати їх. Тут ми проводимо різні свята - «Різдво Христове», «Масляна», «Рідна хата». Для нас було несподіванкою, що «Дідова хата» буде така люба відвідувачам.

Тут необхідно зазначити, що практично всі виконані роботи проведені без залучення бюджетних коштів, а на гроші, зароблені зоопарком самостійно, і спонсорську допомогу. Ми хочемо висловити подяку спонсорам: «Київстар», Миколаївський глиноземний завод, «Лакталіс - Миколаїв», «Нібулон». Нам потрібно ще багато зробити, і ми сподіваємося на їх допомогу в майбутньому.

При вході в зоопарк відвідувачі читають рекламу, що світиться: «Найкращий зоопарк в Україні». І ми пишаємося цим. Наші прагнення поліпшити зоопарк не залишилися непоміченими. У 2003 році він був нагороджений «Кришталевим Рогом достатку» від Міжнародного Академічного Рейтингу популярності та якості «Золота Фортуна». У 2004 році ми стали переможцями в Першому всеукраїнському конкурсі «100 кращих товарів та послуг» та отримали Державний знак якості.

Вищим ступенем інтеграції та об'єднання зоопарків світу є ВАЗА - Всесвітня Асоціація Зоопарків і Акваріумів. У світі існує понад 8 тисяч зооустанов. Із них тільки 254 зоопарки є членами цієї престижної організації. Влітку 2003 року наш зоопарк удостоївся честі бути прийнятим у ВАЗА. Там ми представили не тільки наш зоопарк, а й місто Миколаїв і Україну, оскільки ми є єдиними членами ВАЗА від нашої країни.

У 2006 році на площі перед зоопарком було відкрито перший і єдиний у світі Пам'ятний знак співдружності зоопарків світу, для якого була доставлена ??земля з 50 зоопарків 30 країн усіх континентів. На суміші цієї землі ростуть квіти як уособлення девізу Миколаївського зоопарку:

«Тільки нашими спільними зусиллями ми збережемо світ диких тварин».

Однією з головних задач, що стоять перед зоопарком, є пропаганда природничо-наукових знань. У зоопарку працює науково-просвітницький відділ, співробітники якого проводять екскурсії, читають лекції, організовують свята. Городяни знають, що під час таких заходів у зоопарку весело і цікаво. Декілька разів на рік діти в зоопарк проходять безкоштовно. У 2007 році в зоопарку відбулася Міжнародна конференція, присвячена 70-річчю гуртка юних біологів Миколаївського зоопарку. У рамках цієї конференції відбувся конкурс юннатських робіт імені Миколи Леонтовича, в якому взяли участь понад 200 юннатів з України, Білорусі, Росії, Прибалтики, Казахстану.

Більше 5 років у зоопарку проводяться заняття з зоотерапії для дітей-інвалідів, хворих на аутизм, ДЦП, із затримкою розвитку. У спеціально обладнаній кімнаті з дітьми працюють співробітники зоопарку і психологи. У серпні 2009 року видано збірник методичних розробок «По стежинах Мауглі. Тварини лікують».

У 2008 році виповнилося 20 років музею історії Миколаївського зоопарку, творцем і зберігачем якого є директор зоопарку В.М. Топчий. У колекції музею представлені документи, особисті речі директорів зоопарку. Великий інтерес представляє колекція мокрих препаратів, черепів і опудал тварин, яєць птахів і плазунів. Це єдиний подібний музей у зоопарках України і не тільки.

У 2006 році з ініціативи київського Видавничого дому «Стилос» і за їх кошти вийшло друге видання книги В.М. Топчого «Навколо світу за півдня». Книга розповідає про історію Миколаївського зоопарку. Особливу увагу приділено значенню тварин у культурі людини.

У вересні 2008 року під час проведення свята «30 років на новій території» було відкрито меморіальну дошку куратору будівництва зоопарку голові міськвиконкому Івану Максимовичу Канаєву, а також виставка портретів директорів зоопарку «Історія зоопарку в особах», виконаних миколаївським художником Сергієм Пантелейчуком.

У 2009 році у зоопарка з'явився свій гімн. Він був презентований на день народження зоопарку. Автор музики і слів Ю.Ю. Храмов. Прослухати гімн можна на нашому сайті www.zoo.nikolaev.ua. В цей же день відбулося відкриття мармурових скульптур левів біля входу в зоопарк, приурочене до 220-річчя міста Миколаєва. Чудовим подарунком для наших відвідувачів була презентація книги миколаївської журналістки Наталії Христової «Під покровом Мауглі і Багіри». Ця весела і сумна книга була написана на основі розповідей співробітників зоопарку про своїх підопічних.

Зоопарк став основною визначною пам'яткою міста. За рік його відвідують понад 300 тисяч осіб. До нас спеціально приїжджають автобусами з Одеси, Херсона, Кіровограда, Криму.

Територія зоопарку зараз дорівнює 18,4813 гектарів, у ньому працює 232 співробітника. Особливої уваги і турботи вимагає парк. Він висаджений і вирощений співробітниками зоопарку. Щороку ми привозимо і висаджуємо рідкісні види рослин з ботанічних садів України. Колекція дерев і чагарників зараз налічує близько 400 видів і порід. Серед них гінкго, тюльпанове дерево, секвойя, метасеквойя, падуб, деревоподібна півонія, унабі, сакура та ін. Можна сказати, що в Миколаєві вже є ботанічний парк. У парку багато затишних куточків, невеликі водойми з квітучими німфеями, декоративні лавки, дитячі майданчики з атракціонами. Парк прикрашений скульптурами з дерева, граніту, мармуру. У трьох кафе можна відпочити і підкріпитися. На згадку про відвідування зоопарку відвідувачі можуть придбати картоплани, буклети, набори листівок, фотоальбом «Ми з тобою однієї крові», який був виданий у 2010 році у видавництві «Надніпряночка», Херсон. У ньому розміщені 500 фотографій тварин нашого зоопарку - роботи Володимира Топчого і фотохудожника з Москви Василя Клімова.

Рік за роком фахівці зоопарку займаються комплектуванням колекції. Сьогодні вона налічує близько 460 видів 5690 особин, з них 220 видів, занесених до Міжнародної Червоної книги. Це найбільша колекція в Україні. Більше 90 видів тварин серед українських зоопарків представлені тільки тут. Зоопарк бере участь у 28 європейських програмах (ЕЕР) з розведення рідкісних видів тварин. Для того, щоб повністю ознайомитися з колекцією зоопарку, необхідний цілий день.

Зоопарк до всього ще й величезне господарство. Тільки великих будівель у нас - 35, а ще вольєри, огорожі, машини, механізми. Плюс кілька кілометрів водопровідних та електричних мереж, каналізації та теплотраси. Все це потрібно ремонтувати, фарбувати, обслуговувати, проводити тендери. Тільки сіна на зиму ми заготовляємо 130 тонн.

Колекція тварин зоопарку розподілена між п'ятьма основними зоологічними відділами: акватераріум, орнітологія, копитно-хоботні тварини, хижі та гризуни, примати. Існують також допоміжні підрозділи: кормоцех і склад, ветлікарня, віварій, ремонтно-будівельний відділ, відділ озеленення, науково-просвітницький.

19 грудня 2007 року Всеукраїнським фондом «Українське народне посольство» директор Миколаївського зоопарку В.М. Топчий був нагороджений Орденом Святого Миколи Чудотворця 3-го ступеня, а колектив - Золотою медаллю «За високий професіоналізм».

Зоопарк - складна організація, однак, в державі не існує достатньої нормативно-правової бази, яка регулювала б його діяльність. Тому зоопарк самостійно розробив цілий ряд документів.

Годівля тварин одне зі складних питань утримання. На розробку тільки одного раціону може піти кілька років. Перша збірка раціонів бувла видана в 1998 році. А в 2007 році зоопарк затвердив і опублікував нові «Раціони тварин Миколаївського зоопарку». До книги входить понад 400 раціонів, усі вони збалансовані і прораховані по кількості білків, вуглеводів, мікро і макроелементів спеціально розробленою в зоопарку комп'ютерною програмою. Книга раціонів відрецензована доктором с.-г. наук Миколаївського державного аграрного університету М.І. Гілем.

У 2008 році ми надрукували «Збірник нормативних документів Миколаївського зоопарку», до якого увійшли Зооветеринарні норми, посадові інструкції, інструкції з охорони праці, Колективний договір, «Положення про Миколаївський зоопарк», статутні документи, кадастрова документація. Загальний об’єм збірки 548 сторінок. Цей документ у нас придбало багато зоопарків СНД.

11 вересня 2009 року Указом Президента України В.М. Топчому присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

У 2011 році Миколаївський зоопарк відзначить свій стодесятирічний ювілей.

За ці 110 років зоопарк не мав жодного дня вихідного. Ми всі ці роки відпрацювали день у день. І в дні революцій, і в дні громадянської та вітчизняної війн. Навряд чи є в нашому місті ще така установа.

Більше 15 мільйонів відвідувачів побували в ньому за ці роки. 5 поколінь співробітників віддавали і віддають свої сили і знання улюбленій справі. Понад 2500 молодих миколаївців навчалися тут любити і пізнавати світ тварин в гуртку юннатів. Тисячі і тисячі тварин пройшли через його колекцію - народжувалися тут, дорослішали й завершували свій шлях.

Величезний позитивний заряд має цей заповідний куточок міста. Він притягує людей і через спілкування з природою зцілює їх душі. Це звучить банально, але зоопарк дійсно улюблене місце багатьох городян. Миколаївському зоопарку 110 років.

За ці роки він пережив падіння і підйоми, невдачі і успіхи. Ми ніколи не знали легких часів. Зберігала наш зоопарк любов - любов до тварин.

Орден Миколи Леонтовича. Заснований у 2011 році.

Директор Миколаївського зоопарку

Заслужений працівник культури України

Член ради ЄАЗА

Володимир Топчий