Міжнародний день снігового барса

23 жовтня відзначається Міжнародний день снігового барса. Свято було засновано в Бішкеку – столиці Киргизії на Всесвітньому форумі зі збереження сніжних барсів в 2013 році. Цей день створений для привернення уваги до зникаючого виду і спрямований на збереження снігового барса. Він був майже знищений завойовниками континенту. Наразі популяція їх нараховує від 4000 до 7500 тварин. Зараз барс живе далеко від людей…

Сніговий барс відомий ще як ірбіс. Проживає в гірських регіонах 12 країн Центральної та Південної Азії. Він є національним символом деяких народів. Наприклад, сніговий барс зображений на гербі міста Алмати. Також, являється національним хижаком Пакистану.

Його можна зустріти на висоті до 6000 м. Так, вони можуть жити на висоті, недоступній для людини, завдяки ряду пристосувань. Їхній організм має підвищений вміст гемоглобіну та великі легені для кращого засвоєння кисню, короткі, закруглені вуха допомагають запобігти втраті тепла; широкі лапи служать снігоступами. Вовна на нижній стороні лап зберігає тепло. Хвіст барса сприяє підтриманню балансу на кам'янистій території. А ще в хвості снігового барса зберігається велика кількість жиру. Він вкритий густим шаром хутра, що робить його таким товстим. Це дозволяє використовувати хвіст, щоб прикривати ніс і пащу в холодних умовах під час сну.

Ірбіс не боїться низьких температур, його шерсть висока та густа, її довжина у висоту досягає 55 мм.

Ця тварина дивовижна і мало вивчена. Виною тому важкодоступні гірські місця проживання. Він широко бродить в своїх володіннях, які можуть досягати 1000 квадратних кілометрів. Ця тварина в основному веде нічний спосіб життя. Харчується хижак гірськими копитними і бабаками. Сніговий барс – одинак і знаходить собі пару тільки на шлюбний період. Самка може давати приплід раз в два-три роки.

Рідкісний окрас і цінність хутра ірбіса призвели до того, що на нього полюють браконьєри. Крім того, розширення пасовиськ та розширення зони випасання худоби в країнах Центральної Азії призводить до того, що природне середовище проживання сніжного барса звужується.

Контроль за чисельністю популяції цієї рідкісної та неймовірно прекрасної тварини здійснюється в країнах, території яких захоплюють середовище проживання ірбіса. Роблять це за допомогою фотопасток, супутникових систем, нашийників з GPS-трекерами. Використовують також і спостереження через біноклі, але ця тварина є дуже рідкісною і обережною, тому таке спостереження може бути складним. А залишені на деревах мітки допомагають визначити межу території ірбіса. Сніговий барс є зникаючим видом, тому стеження є надзвичайно важливим для збереження популяції.

В Миколаївському зоопарку снігові барси утримуються ще з кінця 60-х років. За весь цей період утримувалось 15 барсів. За всю історію утримання був єдиний випадок розмноження. Зараз в нашому зоопарку утримується самочка снігового барса, зовуть її Таші. Прибула вона до нас з Австрії в 2015 році. Вона дуже допитлива та контактна. Навіть полюбляє підставляти погладити своє вушко співробітникам зоопарку.