Міжнародний день Чорного моря
27 років тому, 1996-го, шість чорноморських країн підписали Стратегічний план дій із відновлення та захисту Чорного моря, започаткувавши Міжнародний день Чорного моря 31 жовтня.
Потреба в такому документі виникла у зв’язку з небезпекою руйнування унікальних природних комплексів Чорного моря через вплив людини. Нині ж потреба зберегти Чорне море актуальна як ніколи, адже воно також відчуває на собі вплив російського вторгнення.
Чорне море — унікальна водойма, яка виділяється з-поміж інших морів та океанів. З географічного погляду це внутрішнє напівзамкнуте море, що зусібіч оточене сушею та має обмежений зв’язок зі Світовим океаном через систему проток. У Чорне море впадає безліч річок, що несуть із собою значні обсяги прісних вод, тому солоність Чорного моря майже вдвічі нижча за солоність океанічних вод. Наше море має ще одну особливість: це найбільший у світі мероміктичний басейн. Тобто його верхній водний шар не змішується з нижнім безкисневим шаром, що містить високу концентрацію сірководню та займає понад 80 % усього об’єму водойми. Тож багате біорізноманіття існує лише в насиченому киснем верхньому шарі води.
Сучасний басейн моря сформувався лише 6–8 тис. років тому, коли утворилася Босфорська протока й солоні води Середземного моря влилися до наявного на тому місці прісноводного басейну. Нинішнє біорізноманіття Чорного моря сформувалися з тих видів, що залишилися тут із часів до цієї події, і видів, що проникли сюди із Середземного моря. Отже, поєднання виняткових умов, а також ізоляція цього морського басейну створили підґрунтя для формування тут унікального біорізноманіття, зокрема наявності видів-ендеміків, які не трапляються більше ніде у світі.
Напівзамкнутість і наявність великого обсягу безкисневих вод роблять Чорне море вразливим до людської діяльності й кліматичних змін. Російське вторгнення з 2014 року поставило під загрозу і життя людей, і стан моря. Вплив військової агресії Росії на море складний і багатовекторний, адже вона не лише похитнула безпеку в чорноморському регіоні, а й призвела до змін у судноплавстві, водному господарстві, вплинула на морські біологічні та гідрологічні дослідження, які українські науковці проводили десятиліттями, і стала новим екологічним викликом.Бойові дії впливають на об’єкти природно-заповідного фонду, призводять до забруднення моря токсичними речовинами від затопленої техніки та зруйнованої прибережної інфраструктури, а також впливають на прибережні екосистеми.
Із лютого 2022 року, коли почалася повномасштабна війна, вплив на море став набагато більшим і вираженим. Усі природні заповідники України, що мають у своєму складі морську акваторію, перебувають в окупації — разом із сімома прибережними національними природними парками й одним біосферним заповідником. Частина цих територій безпосередньо опинилася в зоні, де ведуться бойові дії чи розміщуються російські військові, як-то Кінбурнська коса чи острів Джарилгач у Чорному морі. Будівництво фортифікаційних споруд та окопів, пересування військової техніки й численні вибухи пошкоджують рослинний і ґрунтовий покриви. Додатковий негативний вплив чинять пожежі, що виникають як безпосередньо через бойові дії, так і з інших причин. Ситуацію погіршують окупація, мінування територій і знищення пожежної техніки окупантами. На Кінбурнській косі, яка є частиною Чорноморського біосферного заповідника та національного природного парку «Білобережжя Святослава», за рік повномасштабного вторгнення зафіксували 131 пожежу. Пожежі 2022 року стали найбільшими на Кінбурнській косі за останні десятиліття й уразили понад 5 тисяч гектарів, включно зі степовими й приморськими екосистемами та місцями гніздування приблизно 100 видів птахів.
На природоохоронні об’єкти серйозно вплинула й катастрофа на Каховській ГЕС, що сталася 6 червня 2023 року внаслідок підриву росіянами греблі. У зоні затоплення опинилися декілька об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема Нижньодніпровський національний природний парк. Унаслідок знищення Каховської ГЕС у Чорне море потрапили колосальні обсяги прісної води, забрудненої добривами, паливно-мастильними матеріалами та стічними водами. Через численні російські атаки в прибережній зоні Чорного моря фіксували руйнування очисних споруд і портової інфраструктури, унаслідок чого забруднювальні речовини могли без перешкод потрапляти в море. За даними моніторингової групи CEOBS, лише в Бузькому лимані, що під Миколаєвом, таких випадків було декілька. Багато промислових об’єктів, розташованих на лівому березі лиману, атакували росіяни: Миколаївський глиноземний завод (де пошкодило резервуари для зберігання палива, каустичної соди та перероблених матеріалів), зернові термінали й термінал із соняшниковою олією, яка потрапила у води лиману та забруднила акваторію. Додатковими джерелами забруднення в морі є затоплена військова техніка, кораблі та боєприпаси, з якими в морське середовище потрапляють хімічні сполуки, залишки ракетного палива й важкі метали.
Замінування акваторій і великих територій України. Міни можуть не тільки забруднювати навколишнє середовище вибуховими речовинами та важкими металами, а й впливати на морських мешканців унаслідок випадкової детонації. Підводні вибухи здатні нашкодити гідробіонтам, призводячи до масової загибелі риби, а також бути причиною мінно-вибухових травм. Це може негативно позначитися й на китоподібних, яких у Чорному морі мешкає три види: афаліни, білобокі дельфіни та фоцени звичайні (морські свині). Усі вони занесені до Червоної книги України й потребували особливої охорони навіть у мирний час, а під час війни опинились у ще більш вразливому становищі. Окрім вибухів, додаткову загрозу для морських ссавців може нести й використання сонарів (гідроакустичних станцій) підводними човнами. Це впливає на здатність дельфінів використовувати ехолокацію, важливу для навігації та спілкування. Із лютого 2022 року науковці фіксували випадки масової загибелі китоподібних майже у всьому Чорному морі.
Відповідно до Кримінального кодексу України, екоцид — це масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу. Вплив російських окупантів на довкілля України цілком може підпадати під таке визначення.
Після того, як ми виженемо окупантів з нашої землі, ми обов’язково відновимо наші морські акваторії. Але ж, вже сьогодні ми можемо свідомо відмовитися від використання фосфатних мийних засобів та одноразового пластику. Важливо знизити антропогенний вплив на морські екосистеми і це можна робити вже зараз. Будьмо свідомими, збережемо нашу рідну Україну здоровою, родючою та квітучою.