День ведмедя

10 травня 2021 року ми відзначаємо День ведмедя (Happy bears day). Вже третій рік Європейська асоціація зоопарків і акваріумів проводить акцію, присвячену цьому дню.

Мета цього тематичного дня —  ознайомити дітей та дорослих з різноманіттям ведмедів у світі та з проблемою збереження цих диких тварин.

До родини Ведмежих відносяться найбільші з сучасних наземних хижаків. У даний час на Землі існує вісім видів ведмедів: білий ведмідь (Ursus maritimus), бурий (Ursus arctos), барибал (американський чорний) (Ursus americanus), гімалайський або білогрудий (азіатський чорний) (Ursus thibetanus), малайський (Helarctos malayanus), ведмідь-губач (Melursus ursinus), очковий ведмідь (Tremarctos ornatus) і велика панда (бамбуковий ведмідь) (Ailuropoda melanoleuca).

Через браконьєрське полювання, вирубки лісів і забруднення навколишнього середовища ареал більшості видів ведмедів стрімко скорочується. Зміна клімату також не кращим чином позначається на чисельності цих тварин.

Саме сьогоднішній день є вдалим приводом розповісти про досвід утримання різних видів ведмедів у Миколаївському зоопарку.

Бурі ведмеді в нашому зоопарку утримувалися ще до часів Другої Світової війни, на території зоопарку М.П. Леонтовича. Ведмідь бурий (Ursus arctos) є одним з найбільших наземних хижаків у світі. Бурий ведмідь утворює кілька підвидів, що відрізняються розмірами і забарвленням. Це обумовлено широким розповсюдженням цього виду. Тривалість життя цієї тварини в неволі складає від 20 до 40 років. В Україні бурий ведмідь водиться в Карпатах, де, за даними співробітників Карпатського Біосферного заповідника, восени 2005 року нараховувалось близько 200 тварин. Також поодинокі заходи бурого ведмедя іноді реєструються на півночі Чернігівської та Сумської областей: сюди заходять тварини невеликої сталої популяції, що існує в Брянських лісах, але постійних популяцій бурого ведмедя на території України за межами Карпатських гір не існує.

У Миколаївському зоопарку утримувалися такі підвиди бурих ведмедів:

Європейський бурий ведмідь (Ursus arctos arctos) — зустрічається в більшій частині Євразії.

Ведмідь бурий тянь-шанський (Ursus arctos isabellinus) живе в горах Паміру, Тянь-Шаню, західних Гімалаїв та Афганістану. Його місцями проживання є гірські ліси, альпійські та субальпійські луги. Живиться рослинною (фруктами, ягодами, горіхами) і тваринною їжею та падлом.

Камчатські ведмеді (Ursus arctos beringianus) — мешкають на Камчатському півострові. Ареал проживання цього хижака - вся територія, за винятком високогір'я і заболочених місцевостей. Як правило, більшість особин живе на територіях Камчатки, що охороняються. Раз на рік вони йдуть з насиджених місць і натовпами збираються біля річок і озер, куди на нерест приходить риба. Улюблені ласощі — лосось, в якому міститься необхідний для зимівлі запас жиру.

Пара камчатських ведмедів, Шайтан і Шата, поступила до нашого зоопарку з Московського зооцентру 25 вересня 1979 року. З першого дня у зоопарку ця пара камчатських ведмедів мешкала разом. Самець активно брав участь у вихованні підростаючих ведмежат, не дивлячись на те, що в природі самці ведмедя не беруть участі у вихованні дітей, а навіть можуть бути агресивними по відношенню до дитинчат. З 1984 року по 2000 рік Шата народила 39 дитинчат та вигодувала 32.

З 1956 року наш зоопарк почав не тільки утримувати, а ще й розмножувати білих ведмедів (Ursus maritimus). Саме в нашому зоопарку у пари білих ведмедів Єрмака та Білки народилась кінозірка Айка, яка стала героїнею популярного документального фільму «Білий ведмідь» радянського режисера-оператора Ю. Ледіна.

Білий ведмідь — найбільший хижак нашої планети. Серед зоопарків України ці велетні є тільки в Миколаївському зоопарку, це дійсно гордість нашої колекції.

У 80х-90х роках минулого століття в Миколаївському зоопарку мешкали чотири особини (два самця та дві самки) барибала. Американський чорний ведмідь, барибал, чорний ведмідь (Ursus americanus) — ця тварина поширена від півночі Аляски і Канади до центральної Мексики (штати Наяріт і Тамауліпас) та від Атлантичного до Тихоокеанського узбережжя.

З 1970-х років та впродовж трьох десятків років у Миколаївському зоопарку мешкали гімалайські ведмеді (Ursus thibetanus). Гімалайського ведмедя іноді називають «місячним ведмедем» за характерну пляму на грудях у формі півмісяця. Мешкає він у гірських лісах від Ірану через Афганістан, Пакистан і Гімалаї до Кореї і Японії. На півночі ареал захоплює північний схід Китаю (Манчжурію) і Приморський край Росії, а на півдні доходить до півночі В'єтнаму і островів Хайнань і Тайвань. У Гімалаях літом він живе на висоті 3000-4000 м, на зиму спускається до підніжжя гір. На відміну від бурого ведмедя, гімалайський веде напівдеревний спосіб життя — на деревах він здобуває корм, там же рятується від ворогів і гнуса.

Причинами зменшення популяції гімалайських ведмедів є вирубка корінних лісів, особливо кедрово-широколистяних та лісові пожежі, котрі позбавляють їх основних місць проживання, відтісняючи їх в угіддя з гіршими кормовими і захисними умовами. Крім того, вирубка дуплистих дерев позбавляє звірів найбільш зручних і безпечних зимових сховищ. Зменшення числа надійних сховищ збільшує ризик загибелі білогрудих ведмедів від ворогів-хижаків. Браконьєри відстрілюють цих тварин заради отримання жовчі і м'яса, а також у китайській медицині використовуються різні органи ведмедів.

25 жовтня 2002 року в нашому зоопарку почали утримувати пару ведмедів-губачів (Melursus ursinus): самця на їм'я Хорст та самицю Дженет. Ведмідь-губач (Melursus ursinus) — єдиний представник роду Melursus. (лат. mel — «мед», лат. ursus — «ведмідь»). Країни проживання: Бутан, Індія, Непал, Шрі-Ланка. Сильні кінцівки та всередину направлені лапи добре пристосовані для лазіння і копання, а не для швидких і гнучких рухів. Ведмідь-губач харчується в основному термітами, медом, мурахами, фруктами, бульбами.

На даний момент у Миколаївському зоопарку мешкають 5 ведмедів: 3 білих ведмедя — це самець Нанук, самиця Зефірка та їхня дочка Сметанка та камчатські ведмеді — брати Мирон та Вакула (їхні батьки Шайтан і Шата). У розпорядженні наших тварин просторі вольєри з басейнами, затишні барлоги, їм надається повноцінний поживний раціон, що включає рибу, м'ясо, овочі, фрукти. Натуральне наповнення вольєрів — колоди, пеньки, коряги — прекрасні елементи збагачення середовища наших тварин. А для відвідувачів обладнано оглядові майданчики, звідки вони можуть безпечно спостерігати за велетнями у будь-яку пору року.